Вона хоче пояснень просто тут і зараз. Спочатку в Дарцю летить чашка з кавою, розбивається точно в сантиметрі від скроні. І вона дякує: Богу, мамі, своій жазі до нового, що ходила в підлітковому віці на карате. Місце чашки займає улюблений чайник Дарці і її терпець уривається.
-Що таке? - в один кліп очима вона опиняється біля Мари і припирає ту до стіни.
-Відпусти мене, курва. - так "курва" в цьому випадку це не фігура мови.
- Я не курва. - піаністка боляче бє дівчину об стіну, ні краплини не дбаючи про безпеку, але не на повну силу, бо не має наміру вбити, лише заспокоїти. Стискає плечі ще сильніше, на завтра там будуть синці - це так само очевидно, як і те що Мара так просто не здасться.
-Курва, я бачила тебе з твоєю підопічною. - вона просто викрикує це в обличчя Дарці.
-І що? - піаністка просто дивиться в очі, кути її вуст трохи піднімаються.
-Ти обіймала її. - в голосі бринить звинувачення і трохи образи.
Але натомість, щоб заспокоїти Мару Дарця відпускає плечі дівчини і відвішує їй гучного ляпаса. Голова бузковолосої дівчини відкидається назад. Щока нестерпно горить.
-Скільки разів казала не підглядати, коли я займаюся з учнями! - чітко вимовляє вона слова ніби з цвяхомету, кожне слово прибиває до стіни ще більше.
-Ти.. - ти... - Мара не може підібрати слова і її очі кольору яшми наповнюють сльози, вона закусує губу, але втекти не намагається.
-Я не ясно виражаюся? Я не українською розмовляю?- слова боляче бють у груди.
Дівчина з бузковим волоссям лише шмигає носом у відповідь.
- Дурепа. - Дарця притискає її до своїх грудей і ніжно шепоче в волосся - ревнива, велика дитина.
-Я.. - знов слабке заперечення.
Піанстка боляче тягне за волосся: Заткнися, га.
Буря вшухає Мара щось мурмотить про диван і обійми, Дарця лише гмикає на пропозицію і розриває обійми йде за віником і совком. Бузкововолоса дівчина лише витирає довгими рукавами розтягнутої, старої водолазки очі і розуміє, що зараз її змусять прибирати і це не обговорюватиметься.

@темы: вроки