І молитва віри уздоровить недужого, і підніме його Господь, і якщо він учинив гріхи, простяться йому.
(Як.5:15)
Чоловік стоїть на колінах перед алтарем з заплющеними очима. Важкі краплі поту стікають по носу і падають на холодну долівку. Збираються у скронь, перетікаючі на високе чоло, а з чола ковзають на ніс. Його губи втомлено шепочуть молитву. В капличці холодно, але він палає. Чоловік вічдуває потріскування полумя свічей. Він так втомився: спина затекла від згорбленного стану. Він не лічить часу, лише знає, що вже в соте повторює одні й ті самі з дитинства завчені слова.
-Тобі це не допоможе. - високий дівочий голос втручається в його свідомість.
Сполохано і швидко розплющує очі, піт потрапляє до них і пече. В приміщенні нікого немає, здається це його свідомість кепкує над ним зло і незграбно. Він тихенько осідає на долівку і судомно вбирає кисень, горло стискається ледь пропускаючи повітря до середини. Чоловік робить ковток, але це не допомагає, в роті майже не залишилося рідини, але вона рясно виділяється крізь пори шкіри. Плечі його здригаються і опускаються. Проводиь долонями по обличчю розтираючи очі, позбавляючись поту. Тишу знов прорізає той самий дівочий голос: Тобі не сховатися від цього.
Серце пропускає удар і розганяючись наче на гойдалці бє об грудну клітину, так що в очах темнішає. Чоловік підкошено валиться на бік, втрачаючи свідомість.
(Як.5:15)
Чоловік стоїть на колінах перед алтарем з заплющеними очима. Важкі краплі поту стікають по носу і падають на холодну долівку. Збираються у скронь, перетікаючі на високе чоло, а з чола ковзають на ніс. Його губи втомлено шепочуть молитву. В капличці холодно, але він палає. Чоловік вічдуває потріскування полумя свічей. Він так втомився: спина затекла від згорбленного стану. Він не лічить часу, лише знає, що вже в соте повторює одні й ті самі з дитинства завчені слова.
-Тобі це не допоможе. - високий дівочий голос втручається в його свідомість.
Сполохано і швидко розплющує очі, піт потрапляє до них і пече. В приміщенні нікого немає, здається це його свідомість кепкує над ним зло і незграбно. Він тихенько осідає на долівку і судомно вбирає кисень, горло стискається ледь пропускаючи повітря до середини. Чоловік робить ковток, але це не допомагає, в роті майже не залишилося рідини, але вона рясно виділяється крізь пори шкіри. Плечі його здригаються і опускаються. Проводиь долонями по обличчю розтираючи очі, позбавляючись поту. Тишу знов прорізає той самий дівочий голос: Тобі не сховатися від цього.
Серце пропускає удар і розганяючись наче на гойдалці бє об грудну клітину, так що в очах темнішає. Чоловік підкошено валиться на бік, втрачаючи свідомість.