Ти знаєш я буду жахливою бабцею, сухонькою старенькою з ціпком, яка буде шкутильгати на ліву ногу, бо саме ліву ногу я постійно підвертаю. Я правда не знаю чи будеш ти зі мною, коли мені буде років так сто з чимось, так я планую дожити саме до такого віку. Але я буду вічно чимось не задоволеною це точно, я буду казати що молодь вже не та, доставати тебе своїми веганськими кулінарними ізисками, я планую чомусь зістаритись із тобою. Так я знаю що це по-дурному. Так я по старому буду ненавидіти голубів, цих некорисних, безнадійних птахів на мою думку, буду пити міцну каву і вставати ані світанок, ані ранок, щоб приготувати тобі поїсти. Буду жахливо шурхотіти ногами пересуваючись кухнею. Буду згадувати не до ладу колір твого волосся і захоплюватися ним. Буду знаходити дурні кросворди і вмовляти тебе розгадувати їх разом зі мною. Буду казати тобі, що ми виростили з тобою чудових дітей, і напам'ять буду знати скільки в тебе ластовиння на обличчі, бо коли ти спала, я мала дурість один раз їх перерахувати. Ти знаєш я буду жахливою бабцею, але знаєш що це буде не важливо, бо поруч будеш ти і тому я просто забуду, що ненавиджу голубів, про те що щось іде не так як я хочу, буду казати про молодь лише з позиції своєї, полюблю ті кляті судоку, а не кросворди, навчуся чи то пак згадаю, як готувати м'ясо, буду тримати свої захоплення до тієї миті, коли ми зостанемося на одинці з тобою. Адже зовсім не важливо ким ти будеш в старості - важливіше з ким ти будеш в старості.