Бог не знав звідки вона у нього з'явилася. Просто одного разу маленьке кошеня з поміж тисячи людей і тварин, які снували туди сюди на Кексовій вулиці зачепило своїми лаписьками саме його біло-зелені штани в прямовмісну смужку. Кошеня було зухвале і мало бузково-попелястий колір, з різними очима, одне око кошеняти було червоне, як борода пана Бога, а інше зелене, як його улюблена трубка з трьохлистником.
-Дзусь - пан Бог скривив губи і постарався забрати край своїх штанів.
Кошеня навіть вухом не поворухнула, а лише міцніше стисло кігті на свої здобичі.
Бог зітхнув і нахилився підхопив неслуха на руки, той виявився дівчинкою. Отак вона і залишилася. Пан Бог довго не думав як її назвати і стала киця Ясочкою.
Ясочка була доволі шкідливим кошеням, постійно рвала найліпші штани пана Бога, пісяла в його східні капці з загнутими носаками і ганяла його рожевих голубів з даху ратуші. Але вона мала і гарні риси, вона муркотіла у нього на руках після важкого дня, коли пан Бог приземлявся на дах ратуші, щоб хоч трохи відпочити, розчісувала йому бороду і поводилася дуже пристойно, тому ось вже кілька років вони співіснували в ладі та мирі одне з одним.

@темы: моє, Бог і киця