Хтось пише цікаво, я просто пишу для того щоб було. Хтось вичитує та розбирає тексти? я ж просто видаляю їх знищую, не вагаючись. Хтось багато зазирає в минуле, я живу теперішнім. Навколо мене так багато людей і подій, ніби Всесвіт хоче, щоб я не замислювалася, підкидує нову їжу для роздумів, нові зустрічі. Життя занадто багато дає мені, але я не відстаю і даю життю натомість сторицею. Можливо хтось скаже, що все треба робити поступово, але вибачте я так не можу. Кіт лежить біля моїх ніг і спить, годинник неспішно цокає, нарешті я маю сорок хвилин спокою від людей. Я на самоті. Відкриваю документ з текстом і починаю писати....