Хтось пише цікаво, я просто пишу для того щоб було. Хтось вичитує та розбирає тексти? я ж просто видаляю їх знищую, не вагаючись. Хтось багато зазирає в минуле, я живу теперішнім. Навколо мене так багато людей і подій, ніби Всесвіт хоче, щоб я не замислювалася, підкидує нову їжу для роздумів, нові зустрічі. Життя занадто багато дає мені, але я не відстаю і даю життю натомість сторицею. Можливо хтось скаже, що все треба робити поступово, але вибачте я так не можу. Кіт лежить біля моїх ніг і спить, годинник неспішно цокає, нарешті я маю сорок хвилин спокою від людей. Я на самоті. Відкриваю документ з текстом і починаю писати....

@темы: таке, моє

---

Маленьки образки

Мама знов ображається.
-Оля ти поїла?
-Мамо, я не хочу.
-Ти нічого зранку не їла.
-Мамо, я їла.
-Салат хіба це їжа?!
-Мамо-о-о- протяжно починаю.
-Я ж тобі добра хочу.
І виходить закриваючи двері. Хіба я винна, що я мало їм, коли їла багато я теж була винна. Мамо я знаю, що ти стараєшся, я тобі навіть це постійно кажу, але тобі все одно потрібні підтвердження, що ти не дарма стараєшся. Я втомилась. Маленьки домашні образки, треба буде їх намалювати.

@темы: таке, моє

---

Сказати угу, ніби то щось розумієш. Не розуміти цього: обіймати це для певного коло людей. Та й добре, зараз іду лягати спати, бо завтра о півн на пяту треба вставати, працювати. Працювати, багато працюю. Забагато чубак сьогодні було на роботі. Я хочу на море і до вогнища і щоб гітара і солоне повітря і палатка помаранчева, як апельсин. І щоб не було соромно, щоб ніхто не дивився читати щось своє з улюбленого її, і обіймати досхочу, лежати на її колінах і дивитись на зорі. Як мало потрібно для щастя, або так багато і літо ще не скоро - ще два місяця до літа.

@темы: моє

---

Вдячність

Насправді це так просто бути вдячним. Я вдячна за оточуючих мене людей, я вдячна за людей, яких зустріла і ще зустріну. Вдячна за будильник зранку, який волає о 5-ій значить я жива і можу творити. Це дуже гарно, коли у тебе є це вдячність і поки ти вдячний хоч комусь у цьому світі, то ти людина.

@темы: моє

---

Писати це так само як і дихати.
Цілувати горнятко з кавою вранці.
Маленькими ковтками виціджувати
Кохати це теж саме що і жити
Так само просто для неї, як дихати
А я не можу без неї ...

@темы: вірші

---

Вона забагато пише в своєму блокноті, ЗАБАГАТО! Шеф називає її лунтіком і дві години розповідає, що взагалі її не розуміє, вона посміхається і вислухує його. Вона дуже обережна в стосунках, вона любить свого кота. Її дім там де її чекають, вона можливо киця каже її близька подруга. Вона просто іноді забагато пише в своєму блокноті... Її просто потрібно бути з коханою, і вона живе: просто кохає, дихає, пише в блокноті, читає, думає - просто живе!

@темы: моє

---

Сиджу на дивані намагаюся правильно і зручно облаштуватись, ричу. Пю чай, їм печиво і думаю, що скоро бахнуся. Сайт дивится на мене нагло обличчям і не хоче довершуватись. А в голові ще одна ідея, ще один варіант. А я помру молодою!!!!

@темы: шось, крик души

---

Обмеження

Всі ми обмежені в силу звичок, релігійних поглядів, дитячих, родинних забобонів. Хіба так можна жити? Ми народжуємося і з самого народження нас обмежують по гендеру. Дівчата носять сукенки і займаються витонченими професіями. Нас обмежує все кому не лінь спочатку родина, потім суспільство, потім політичне життя. Але я вірю, що можна жити без обмеженнь, просто треба знати і все, що ти все можеш і що за це "все можеш" тобі може бути.

@темы: таке

---

Натхнення

Чекати. Очікувати. Бачити кохану і ніби маятник качнувся - бом. Образ витікає, розгалужується, сплітається і розплітається на зовсім різні частини. Натхнення народжується, бачиш все навколо гостріше. Зосереджуєшся на навколишньому і людині поруч - самоусвідолюєшся.

@темы: моє

---

Діалоги Частина Друга

Н. - Ви такі милі, коли спите разом, ніколи не бачила, щоб отак спали разом.
Я - Дякую
Н. - Ти на роботі?
Я - Так вже на роботі.
Н.- Все добре? Ти тепло вдягнена ? Ми же підемо гуляти? Адже так?
Арр стільки питаннь по смс і все потягом хвилини.
Я - Так йдемо!
Н. - Знаєш, коли я побачила, як ви спите то повірила, що все буде добре.
І потім ще достобіса смс. Поговорили)

@темы: діалоги

---

Ініціатива має свого ініціатора

Скільки разів казала собі: не втручайся, не оби людям добре діло, не придумуй для них нічого, бо коли ти розписуєш детальний план дій по пунктах і розкриваєш ідею, то тебе обовязково зроблять оргоанізаторам чи координатором проекту. Нє! Оля так не може! Вона спілкується розкриває підпункти, розжовує і кладе до рота і не встигне озирнутися гоп Оля організатор. Ініциатіва можливо і не завжди має покарання, але завждимає свого ініціатора - отак!

@темы: таке

---

Діалоги Частина Перша

Д- В мене на кафедрі така симпатична викладачка!
Я - Ти до неї підкатував
Д- Думаю тобі сподобалася би.
Я - У мене є кохана!
Д - Так от можу влаштувати Вам зустріч...
СПРАВДІ?! Цікаво він колись слухає, що я йому кажу.
Я - Агов, Д. в мене є...
Д - В неї очі гарні, ти ж знаєш це моя слабкість.
Я - Ти дурень?
Д-А взагалі за тобою сумую, треба стрітися.
Отаки діалоги кожного разу

@темы: діалоги

---

Чуже

Він просто так більше не може! Крокує світ за очі по темним провулкам, на очах пелена сліз, руки побиті в кров. Йому не потрібна була дружба, просто кохання і вдвічі болючіше було розуміння того самого єдиного для нього хлопця. І він вдарив кулаком в стіну розвернувся і не озираючись пішов. Довго блукаючи цим морським містом в ночі, по найкрутішим його провулочкам, найтемнішим місцинкам. Ховав мерзли руки в кишені і думав, думав про того єдиного, який сказав: я розумію, але ми можемо бути лише друзями. Розуміння і співчуття дуже болюча штука, вони дають надію, що можливо, але таку примарну і тонку, що хочеться битись головою об стіну. Тому дві години блукання по місту вивели його на клуб байкерів. Нарватися промайнула думка в голові і він валяжною ходою підійшов до хлопця трохи старше за нього і сказав - Крутий байк, може покатаєш? і хтиво підмигнув.
Хотілося гарної бійки, з кровякою, хотілося себе наказати. Наказати за дурість, краще б не проводити було з ним час, краще б просто було тоді пройти повз, але ні ці очі, ці неймовірні зелені очі.
Хлопець підняв голову, майже ті ж самі зелені очі сумно-усміхнені подивилися на Дмитра.
-Добре, можу і покатати, сідай - він поплескав по сидінню байка.
-Ти мене не побєш - вирвалося у Дмитра здивоване.
-А ти хотів, щоб тобі пику начистили? - ірончіно поцікавився незнайомець.
-Еее - тільки і спромігся відповісти він.
- Гарна відповідь, мене звуть Володя і якщо ти хочеш, щоб тобі начистили пику пропоную залишитись тут і дочекатись когось іншого, або я можу відвезти тебе додому, бо ти змерз.
- Я почекаю - Дмитро засунув руки глибше до кишень і втиснув шию в курту, відвернувся від цих зелених очей.
-Ти зовсім дурень? - спитав Володимир.
-Відчепись!
-Добре - знизав плечима Володя і почав заводити мотоцикла.
-Знаєш - несподівано для себе вирішив Дмитро - а поїхали, тільки не додому.
Ранок в іншому місті, в іншому ліжку з розрядженим телефоном і кимось теплим поруч. Може буде краще не повертатися в місто чужого іноземного флоту, з чужим і таким рідним іноземцем, коли ось поруч з ним свій рідний в повному сенсі цього слова?

@темы: таке

---

Задум

Народжується, оформлюється і ти спочатку так дивно втілюєш у життя свій задум, або чужий. Чомусь чужі задуми втілювати у життя легше ніж свої - загадка. Багато про нього думаєш, підриваєшся вранці досвітанку, шукаєш інформацію, пишеш план, щоб зробити його живим. Досить лише наміру твердого і непохитного, а Всесвіт вже сам допомагає: підкидує потрібну інформацію, непомітно знайомить з потрібними людьми, показує перспективи на майбутнє і ось Задум починає жити власним життям.Збирає до купи людей, які допомагають йому жити, надає необхідні джерела і стає цілком собі самодостатнім. Але спочатку це була лише думка, яка промайнула в чиїсь голові.

---

Вона памятає істерику біля "Великої ложки", ляпас. Памятає цигарку одну на двох і змерзлі пальці, які я відігрівала своїм диханням. Києвський відділок РОВД. Туш на щоках, обкусані до крові губи. Вірші простуженим голосом в слухавку, а в телефоні ледь жевріє життя і він вимикається на найзначущому майже останньому реченні - Я кохаю тебе. І мертвий екран телефону, тоді ще Лижи. Прогулянки по ночі, вдвох за руку, я зовсім її не розуміла, але як сказав Оскар: жінка не хоче, щоб її розуміли, вона хоче щоб її кохали. Я й кохаю, тільки от вже без шкідливих звичок, без припадків ревнощів і інших отих дурниць. Але все так само: пишу багато, дивлюся на неї при нагоді запамятовую, порівнюю на наступних зустрічах, нюхаю за можливістю і мовчу, трохи метушуся і насолоджуюсь спокоєм поряд з нею. Нервую жахливо, коли не відповідає, стараюся не панікувати - панікерка бісова. Пригадується смс від друга "Олю не турбуйся гроші скнічилися, тому писати нічого на тві не буду , їду до мами. Ти не панікуй тільки."
Ховати очі за темними окулярами, або просто за окулярами на роботі, бо не виспалась. Вигадувати щось цікаве, щоб здивувати тебе і памятати інше життя. Життя з шкідливими звичками, чоловіком, який зміг розбити на мільйон дрібних скелець, з жінкою, яка зі скелець змогла зібрати мене, та жінка це була я. Дурне питання на формспринзі: Ти зустрічаєшся з дівчатами, ким ти відуваєш себе: дівчиною чи хлопцем? Я жінка, я навіть іноді вдягаюся, як дівчина.
Шокуюче зізнання: В мене б були дітки, навіть двойняшки - і ступор сестри.
Але ж я не моє минуле, тому я навчилася не озиратися назад...

@темы: таке

---

Ти випадеш снігом в його місті навесні,
застуженим горлом будеш розповідати
йому про своє літо по скайпу
І він буде радий аж до нестями
Буде дивитись на твою ніжну беззахисну шию
Коли ти повертатимешся щось узяти
Але ти сніг і можеш розтанути
Хіба він цього не розуміє?!
Але ти не розтанеш я знаю
Бо його ж ти насправді кохаєш
Тому і не розтанеш.

@темы: вірши

---

Misunderstanding - Непорозуміння

Всі прагнуть досконалості і не зашкодити стосунками врешті отримуючи ту саму недосконалість і шкоду, бо що? Правильно досконалість нецікава і по перше прагнучи чогось досконалого втрачаєш головне, сприйняття дійсності, а від цього йде непорозуміння. От і я - ну далися мені мої шмарклі, нє це ж як так я такою не є анє-нє. Дурко остаточно сдіагнозувала сама себе, бо що ? - знову ж таки, правильно, бо дурко. Кінець кінцем, отримала муки совесті, що я таке дурко і зустріла свій найстрашніший жах - подругу у якої н ебула на день народженні, тому півтори години чаю і розмов ти така нєхароша і бла-бла-бла, круто було в боулінгу, налаштуй мені комп, розкажи, як у тебе справи. А я ніби то слухаю, а думаю про неї, про те чи пробачила вона мені мою дурість.
Так вчора, якось нескладались думки докупи ото нарешті склалися - отако!
І музика в колонках про пристойну чашку чаю і останній куплет зачаровує:
Йдеться не про те що це виявилось правдою,
а про те що вона мені звонить вночі і робить чашку чаю мені
Щоб я уніс з собою її смутки
Забрав з собою її біль та поклав її в постіль.

@музыка: Frank Turner – A Decent Cup Of Tea

---

Сліди

Він завжди залишає на мені свої сліди, ми ж бо друзі знаю, знаю цілковіті друзі. А його жінки і чоловіки постійно ревнують його до мене. Ми просто друзі. Він годує мене цитрусовим під час моєї розмови з коханою, тому що просто хвилюється за моє здоровя, він йде зі мною до Сільпа і цілу годину втикає в книжки і обговорює шріфти, бо ми друзі. Він годує мене булочкою в Севасі, бо ми друзі і я хочу їсти, а інші їдять канапки з ковбасою, а він знає що я таке не їм. Він залишає свій почерк в моєму нотатнику, укуси на мої шиї, бо це його прояви любові. Залишає малюнки у мене вдома. Сидить на мої кухні розсипує по столу імбир і щось розповідає. І скрізь залишаються його сліди. Я дивлюся на нього і іноді жахаюся, бо його сліди часто співпадають з моїми: я так само розсипаю імбир по столу, годую його тим що ми обидва їмо. Можливо ми занадто схожі, що закінчуємо один за одним речення, можливо у нас занадто співпадають уподобання щодо людей.

@настроение: працьовите

---

Синя качечка

Іноді сама не розумію чому люди полюбляють думати стереотипами, Манана каже, що так простіще жити. Хіба? Якщо ти в Криму розмовляєш українською ти обовязково екзотичний націоналіст - класна назва до речі дякую газеті такій-сякій (не люблю комерційності в постах). Іноді синя качка це просто синя качка, яка тобі сподобалась у крамниці, а не ознака того, що ти голубий, або геніальний. Дівчина на СТО це так само нормально, як і чоловік. Але нє жінка не може розбиратись в механіці це виключення, а чоловік не може шарити в вязанні крючком - скажіть це моєму дідусю, який вяже крючком і вишиває краще за бабусю.Бо йому трясця це подобається. Хіба так важко зрозуміти, що якщо людині її справа подобається, то вона в цьому майстр. Хіба так важко зрозуміти, що якщо людині щось до душі, то вона і буде до цього прагнути. Але синя качка це обовязковий признак геніальності, бо всі качки мають бути жовтенькими або біленькими.

---

Я підофіл, так так і не сперечайся!

20 хвилин на тему я підофіл, бо вона 90-то такого то, а я старший на три роки і що бла-бла-бла віскас. нє ну справді? ЦЕ справді він так думає? Та вона ж його боготворить. Але нє чоловікам треба витрахати собі мозок, що вони не пара, бо дівчина гарна, розумна і талановита. Що він її негідний, зіпсувати собі та ії життя, і мені. Але я вже звикла, що він такий. Звикла до його подекуди жіночої логіки. Приступів паніки, коли він дзвонить і каже: поговори зі мною тут катма народу. Звикла, а можливо просто сприймаю його таким як є, бо люблю з усіма недоліками і пеервагами, а недоліків повірте більше. Іноді просто хочеться підтримати його в такі миті, не словом, а просто обійняти та заварити чаю, чи ще чогось. Але не можу, бо він має навчитись бути відповідальним сам за себе, я не вічно в його житті, так само як і він в моєму.