Він знов в слухавці рахую до десяти. Він завжди так невчасно. - Я працюю. - наголошую, намагаюся якось не розмовляти. Не виходить, він видушує з мене літери одну за одною. Я дивлюся на лак на нігтях він зовсім стерся. Він злиться, але не показує та я все відчуваю. Хочеться приїхати до того Львову і обійняти цього дурака і прошепотіти на вухо, що йому не потрібен ніхто, щоб вказувати на його крутість. Він же не повірить. Я кидаю слухавку. Він з впертістю віслюка продовжує дзвонити. Улюблена пісня "Redplanet – Hold Your Breath" починає дратувати. Не витримую - відповідаю. В нас з ним залишилось так небагато часу. Всього лише років два, до того як мене не стане. Він це мабуть відчуває. Я дивлюся на лінію життя та підтискаю губи. Він знов щось каже в слухавку.