Вона дивиться в дзеркало на свої ключиці, проводить по ним короткими пальчиками. Темноволоса дівчина підходить до неї і питає: Що це таке ти робиш?
-У мене негарні ключиці. - зітхає дівчина.
-До чого тут ключиці? - всміхається брюнетка і закатує блакитні очі до стелі.
-Розумієш Антону подобаються ключиці яскраво виражені. - дівчина прибирає каштанове пасмо за вухо і повертається до подруги.
-Бажано, - протяжно каже темноволоса - не майся дурю це раз і по друге твій Антон просто козел: він що з початку не бачив яка ти. І взагалі - робить вона наголос - люди кохають за те що в середині, а не за зовнішність.
-Тобі легко казати, Марто. - з докором промовляє Бажана. - Ти струнка і у тебе тих чоловіків, хоч греблю гати. А я маленька, пухкенька і пальці обрубки.
Дівчина підтискає губи її сірі очі наповнюються сльозьми, обличчя червоніє. Марта підходить до неї і обіймає.
-Дурко-ревко ти така гарна. В тебе найглибші сірі очі. Найкрасивіше і наймякіше каштанове волосся, яке я бачила за життя. А ще ти граєш на гітарі наче Сарсаваті.
-Ти хочеш сказати що у мене чотири руки? - питає ображено дівчина. Цілком в її дусі знати міфологію і не розуміти метафор.
-Ні. Ти так само божественно граєш.
-Дякую. - Бажана відсторонюється витирає сльози, намагається посміхнутися.