Надихнулася цим
Чоловіча спина на кухні зранку. Стукіт ножа об дошку. Запах чужого парфюму на твої подушці. Ледь продираєш очі, щоб знов заснути. Звук ножа дратує. Ти встаєш легка наче повітряна кулька і прямуєш на кухню, а там чужа чоловіча спина і красиві сильні руки нарізують помідор, ніж рівномірно стукає, сік з помідора стікає по пальцям червоний наче твоя кров. Ти закусуєш губу і просто дивишся зачаровано. Він повертається його очі холодні наче Антарктида. Куточек губ його піднімається в вітанні. І ти раптово відчуваєш себе беззахисною, розумієш, що зовсім неодягнена, проводиш нервово рукою по волоссю.
-Тато, а лицарі бувають в справжньому житті?
-Якщо ти в них віриш, то так.
-А дракони?
Він посміхається вже всім обличчям верхня губа його трохи піднімається оголив рівні, трохи жовтоваті зуби.
-Скоро буде сніданок - каже він захриплим від сну голосом.
І раптово ти усвідомлюєш, можливо лицарів в справжньому житті і немає, але дракони точно існують.