Ти ж знаєш як все буває, адже знаєш, коли тебе затягує в чергову халепу ти кажеш собі : нє, нє, ніколи в житті, це останній раз. Ну все що прийнято казати в таких випадках і потім занурюєшся у це лайно по саму маківку. Так і цього разу ти посилаєш відверто в дупу, спалюєш мости, хворієш, суєш голову до холодильника, щоб хоч якось остудити свій пил. І це все з рівноцінно допомагає, як мертвому припарка, тому на суботу у тебе великі плани: гори і пляшка з чорним чаєм і кіло апельсинів, а ще папір і фломастери. Ти будеш пити чай писати, або малювати і читати свої вірші тим горам, а точніше Неаполю. А ще б не забути вимкнути телефона. Хоча, якщо це нічого не зробить з твоєю простудою ти знов зробиш щось радикальне і я навіть не хочу це уявляти, ти ж така ж придурашна, як і я.