20 хвилин на тему я підофіл, бо вона 90-то такого то, а я старший на три роки і що бла-бла-бла віскас. нє ну справді? ЦЕ справді він так думає? Та вона ж його боготворить. Але нє чоловікам треба витрахати собі мозок, що вони не пара, бо дівчина гарна, розумна і талановита. Що він її негідний, зіпсувати собі та ії життя, і мені. Але я вже звикла, що він такий. Звикла до його подекуди жіночої логіки. Приступів паніки, коли він дзвонить і каже: поговори зі мною тут катма народу. Звикла, а можливо просто сприймаю його таким як є, бо люблю з усіма недоліками і пеервагами, а недоліків повірте більше. Іноді просто хочеться підтримати його в такі миті, не словом, а просто обійняти та заварити чаю, чи ще чогось. Але не можу, бо він має навчитись бути відповідальним сам за себе, я не вічно в його житті, так само як і він в моєму.