• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: дракон (список заголовков)
03:04 

Дракон 3

Вона каже, що це миші зїли сир. Насправді то не миші, насправді сир їсть щось інше і миші побачивши його просто втікають як найдалі. Вона ховає по кутках мішечки з сіллю та шафраном з свастикою Сварога і шепоче прохання Ладі та Перуну по ночах. Але ті хто жеруть сир і інші запаси продовжують приходити. Її світлорусяві коси ідуть на простирадло для запасів, вона вплітає туди польові трави і вишиває символ Небесного Вітру і Додоли. Але потвори продовжують приходити. Дівчина смикає себе за обпатране волосся і плаче з розпачу закусуючи губи, бо дітям важко переносити голод, дорослі звикли. Вона іде до запасів піднімає простирадло і знов бачить, що половини їх зникла і тоді приходить Додола. Дівчина ніби зіткана з води і світла очі її небесні в них відображується веселка. Волосся в Додоли мокре з нього крапає вода на долівку і там де повтори понищили запаси вода випаровується зі свистом.
-Іди собі. - промовляє божество до Ярини і підштовхує дівчину до виходу, залишаючи мокрі сліди на вишитому стриї. Здається в її голосі злилися усі краплі дощу, в ньому чутно шурхіт мокрого листя. Ярина йде геть.
Додола схиляється над простирадлом і співає. Дракон памятає спів богині, він чує його за два світи від Ірія/Землі. Він виникає за містом в лічені секунди і перекидується на чоловіка. Дракон знає, що вона буде прохати його перемогти Васіліска.

@темы: дракон, околоста

14:10 

Прірва поміж світами

Взагалі у Драконів, як у вищої харчової ланки не було на Землі ніяких суттєвих, навіть можна сказати серйозних ворогів. Але не права буде та людина, яка думає, що дракони живуть лише в нашому світі. Драконам і потрібна була подоба драконів, щоб можна було літати поміж світами. Також в них були Дари - Дари Драконів: хтось міг творити словом, хтось музикою, а хтось міг грати на променях сонця, щоб вселяти віру в різних істот, одному з Родів Драконів Ярослава було даровано допомагати новому життю, або ж підтримувати ледь жевріюче життя і відновлювати рід будь-яких живих істот. На жаль цей дар мав і зворотній бік, за цим родом і полювали перевертні. Перевертні жили в іншому світі мали Дар перетворюватись на різних живих тварин. Іноді когось з Родів перевертнів викидувало на Землю звідси і легенди та міфи про перевертнів. Правда більшість яких немає справжнього підґрунтя під собою. Був Рід Вовків - вовкулаки, Рід Котів - котолаки, Рід Зміїв. У кожного також були Дари перевертнів поза тим що вміли вони перетворюватись згідно роду на істот Заступників, але також були наділені їх якостями, вовки були берсерками мали сувору вдачу, цей рід був воїном. Коти були наділені красою та творчістю. Змії ж розумом. Коти не втручалися взагалі в політику їх Світу Мари, в той час як Вовки завжди воювали зі Зміями. Але напередодні великої битви не можливо залишитися осторонь нікому.
Також можна окремо висловити зауваження, що Дар життя наділяв драокнячу кров, і найголовніший орган який качає кров - серце, здатністю відновлювати рани, та навіть відновлювати тіло з душею після смерті.

@темы: Дракон, околоста

11:42 

Дракон 2

Дракони єдині живі створіння з казок, які змушували тебе захопливо завмирати і роздивлятись книжки з ними, читати запоєм, тужити, коли вони помирали. Ти завжди хотіла собі дракона. Вільного, чарівного, сильного, незалежного, кровожерливого Дракона.
- Завжди мріяла собі завести чоловіка на кухні – посміхаєшся ти йому.
Він ковзає поглядом по твоєму обличчю, шиї, ключицям, грудям, і ти відчуваєш шкірою, тепло його дотику, ніби він пестить тебе пальцями, долонею, всією рукою. Тобі стає жарко і ти швидко ховаєшся в ванній. Вмикаєш холодну воду і вмиваєшся, дивишся на себе в дзеркало, помічаєш майже багряні засоси на шиї і ключицях, синці на своїх зап’ястках, півмісяці від його зубів на своїх плечах. Намагаєшся згадати, коли ти встигла всі ці подаруночки отримати. Краплі води стікають по твоєму обличчю. Проводиш по ньому розкритими долонями стираючи воду. Спалах в голові.
Тобі чотирнадцять років, ти розповідаєш про своє захоплення другу.
-Дракони! – вигукує здивовано твій друг Тамерлан.
-Так – ствердно киваєш йому.
-Добре – він відкриває свій бездонний наплічник і дістає зошита і починає читати: Перш за все, дракони мають певний статус . Цей статус туманний і ледве пояснюється, проте він є. Про це свідчить розповсюдження міфів про драконів. Дракони існують зазвичай в гірських районах, сплять на золоті, харчуються незайманими дівчатами.
-Сніданок, готовий янголе – гукає він і це вириває тебе зі спогадів.
Ти витираєш обличчя рушником, відкриваєш двері і повільно виходиш з ванни. Чоловік підходить бере тебе за шию, пестить потилицю і цілує в губи. Його теж звуть Тамерлан, так само як і твого друга дитинства. Тільки от він зовсім не чорнявий. В нього світло-русяве волосся зачесане в досконалу зачіску, ніби він щойно з перукарні. Сірі наче криця очі і жорстоко-окреслена верхня лінія вуст. В нього впевнені рухи і жорстокі пальці. Він втискує тебе в себе, так що між вами немає жодного міліметру вільного простору. Ти здаєшся під його напором, жужмиш його сорочку, яка без жодної складки заправлена в штани. Він відривається на хвильку від твого роту, щоб вдихнути і знов накидається на тебе з поцілунком. Ти тягнешся на зустріч, ви стукаєтесь зубами, він облизує язиком твої зуби, піднебіння поглиблює поцілунок. Як раптом ваше уривчасте дихання перериває дзвінок його стільникового.

-Тато, я не хочу ночувати у тітки
-Але я не можу тебе залишити одну, маленька – чоловік лагідно посміхається до доньки – Збирайся.

-Вибач- він видихає тобі у рота і дістає телефона з кишені.
Ти з цікавістю зазираєш, в намаганні подивитись, хто абонент. Тамерлан сідає на стілець.
-Так слухаю – його голос змінюється в ньому чутно лагідний бриз морського узбережжя.
Людина, яка на тому конці дроту, йому дуже дорога. Ти обережно йдеш до своєї кімнати, щоб не підслуховувати, в горлі застрягає комок, а до очей підступають сльози. З тобою він так не говорить. В кімнаті його піджак висить на спинці стільця, ти проводиш пальцями по його коміру. Дивишся на долівку на безлад з твоїх речей, підходиш до шафи і вдягаєш першу ліпшу футболку. Виходиш з кімнати. Він сидить на стільці, зціпив руки.
-Це була донька – говорить він тобі.
-Донька – вигукуєш ти здивовано.
Тамерлан трохи піднімає брову вгору, ніби це те чого не потрібно пояснювати, ніби ти все про нього знаєш.
-Ти не казав, що в тебе є донька – ти переступаєш з ноги на ногу, виправдання звучить в твоєму голосі.
- Їй чотирнадцять років. Вона зараз у тітки, моєї сестри – спокійно відповідає він на твої невиказані питання.
-Вибач, я…-ти не договорюєш, бо не находиш слів.
-Не варто. Їж – він трохи повертає голову в бік столу.
Ти лишень зараз помічаєш стіл і завмираєш. Салат з фетою і червоними помідорами, яйця пашот, тости, малиновий джем. Звідки все це ти не розумієш, бо точно пам’ятаєш, що окрім сиру і пакета молока у тебе в холодильнику більше нічого не було. Але під його поглядом слухняно сідаєш за стіл.
Береш виделку і розумієш сніданок на одну особу.
-А ти?
- Виявилось мені треба йти – його голос не змінюється, тобі здається, що йому не шкода.

Дракон розправляє крила, піднімає пику в бік холодного місяця. В його очах, кольору гречаного меду, відображається молодик.

Ти підтискаєш свої вуста ображено, поміж брів виникає зморшка. Відкладаєш виделку.
-Мій піджак- говорить Тамерлан встає зі стільця.
Підстрибуєш наче на пружині і ідеш за його піджаком хочеться повити, побити його кулаками. Замість цього приносиш йому піджак. Він забирає його, елегантно вішає на згин ліктю і йде до дверей. Вже на виході не повертаючи голови каже: Сьогодні о восьмій вечора в «Марьіній рощі» ми вечеряємо, одягни сукню.
Двері зачиняються. Ти нарешті робиш видих, тебе пробивають дрижаки, намагаєшся вирівняти дихання. Сльози повільно котяться по щокам. Ти обпираєшся на стілець, притискаєш вузьку долоню до лоба. Розумієш, що тільки-но Тамерлан сказав, що ви ще раз зустрінетесь. Лунає дзвінок твого стільникового. Зриваєшся в пошуках телефону, боляче б’єшся великим пальцем ноги об поріг, чіпляєш плечем двері, знаходиш його.
-Так – видихуєш в трубку, кусаючи щоку, щоб не заплакати.
- Янголе, ти ж снідаєш – це Тамерлан.
-Ні- і одразу говориш виправдовуючись – ти ж подзвонив.
- Поснідай. Коли буду вдома я тобі подзвоню.- його ніби-то не цікавить твоя відповідь, він кладе слухавку.
Навіщо він назвав тебе янголом. Адже ти зовсім не схожа на цих нудних гарних створінь. В тебе карі очі і безбарвні вії, волосся кольору спілих каштанів.

- Янголе мій- у твоєї матінки лагідні руки, вона обіймає тебе.
-Я не янгол – ти тупаєш своєю маленькою ніжкою.
-А хто ж тоді? – дивується вона.
-Я принцеса – пояснюєш.
До принцес завжди прилітають дракони.

@темы: дракон, околоста

08:54 

Дракон 1

Надихнулася цим
Чоловіча спина на кухні зранку. Стукіт ножа об дошку. Запах чужого парфюму на твої подушці. Ледь продираєш очі, щоб знов заснути. Звук ножа дратує. Ти встаєш легка наче повітряна кулька і прямуєш на кухню, а там чужа чоловіча спина і красиві сильні руки нарізують помідор, ніж рівномірно стукає, сік з помідора стікає по пальцям червоний наче твоя кров. Ти закусуєш губу і просто дивишся зачаровано. Він повертається його очі холодні наче Антарктида. Куточек губ його піднімається в вітанні. І ти раптово відчуваєш себе беззахисною, розумієш, що зовсім неодягнена, проводиш нервово рукою по волоссю.

-Тато, а лицарі бувають в справжньому житті?
-Якщо ти в них віриш, то так.
-А дракони?

Він посміхається вже всім обличчям верхня губа його трохи піднімається оголив рівні, трохи жовтоваті зуби.
-Скоро буде сніданок - каже він захриплим від сну голосом.
І раптово ти усвідомлюєш, можливо лицарів в справжньому житті і немає, але дракони точно існують.

@темы: Дракон, околоста

мій простір

главная