Кожен отримає рівно стільки кари або милості, скільки коштують його вчинки. (Коран)
Звір стоїть оскабливши пику над вже вбитим оленем. Чоловік скляно, без виразу дивиться на звіра і на людей, які за допомогою багрів заганяють того в клітку. Його заціпеніння перериває дотик маленької долоні до плеча.
-Надію. - Іванна кличе гучно, бо знає інакше не докличеться.
-Я просто... - чоловік розгублено дивиться навколо.
-Пішли. - вона тягне його подалі від вольєрів з тваринами.
-Там вовк. - наче маленький хлопчик каже Надій,робить ковток, від чого кадик виділяється ще більше на його тонкій наче в гусака шиї.
-Його спіймали все добре. - вона бере його за руку, вчеплюєтся міцно за краї грубої бавовни куртки.
- Але... - заперечує чоловік.
-Що? - питає Іванка, хоча вже знає відповідь.
-Він міг втекти.
- Він хижак. - дівчина веде плечима наче їй холодно, потім на хвилю замовкає і продовжує: - дарма вони посадили його через клітку з оленем.
-Він міг втекти. - наче заведений повторює чоловік і хоче повернути голову - озирнутись.
-Хижаки ведомі почуттям жаги і поруч зі здобиччю, вони не володіють собою. - пояснює дівчина і відчуває, як чоловік забирає її долоню в свою і стискає міцно. Іванка мружиться, але не пручається.
Надій розвертає дівчину до себе і дивиться в теплі бурштинові очі. Дівчина не витримує, здригається, опускає очі додолу. Що вона там побачила? - можливо, те ж що олень, коли вовк виліз з вольєру.

@темы: околоста, вовкулака